0.18 Американський мілленаризм та апокаліптика романтизму: художні  (Page 2/3)

У той час, як провідним тематичним компонентом класичного європейського реалістичного роману XIX століття залишалася сім’я з її психологічними, філософськими, історичними горизонтами, в американській літературі панує романтизм, який висуває на передній план зовсім інші завдання. Це насамперед ідея національної самобутності (що так чи так дотична до ідеології мілленаризму), ідея власної культури, яка б не повторювала чи наслідувала те, «що вже здійснили романтики Європи» [3, 381]. Е. По у тій ситуації виявився «єдиним з американських романтиків, хто наважився піти проти течії» й відмовився звертатися до «американських тем та облич» [1, 38]. Сюжетним стрижнем готичної новели «Падіння дому Ашерів» По обрав розпад шлюбно-сімейних стосунків. Одну з найвагоміших, найвідкритіших суспільних цінностей Америки – родину, – письменник утаємничує, затемнює і водночас надає сімейним, внутрішнім, інтимним проблемам статусу вселенських: «під його пером особиста трагедія набуває масштабів світової катастрофи, тріщина, що розколола душу – це розлом самого всесвіту» [1, 56]. Слід зазначити, що «песимізм та трагічне світовідчуття не були здобутком лише Едгара По, але становили собою прикметні ознаки пізньоромантичної ідеології у США» [2, 176]. Автора вже менше цікавить міметична правдоподібність творів, натомість він прагне досягти психологічно-ємоційної справжності, яку переживатиме читач. «Світ готичних новел (Е. По. – Г. П.) населений привидами, тут панує атмосфера жаху, тут усе вже зітліло», усім керує «розколота свідомість і містичний самосуд» [1, 56]. Е. По використовує вже відомі американській романній традиції інцестуальні мотиви та традиційний сімейний локус (будинок), в якому, услід за Ч. Б. Брауном, концентрує божевільно-хворобливу свідомість нарації. Але в новелі Е. По сімейна катастрофа досліджується набагато глибше, ніж у його попередників. На особливу увагу заслуговує сюжетна багаторівневість та високий, дещо загострий, ступінь психологізму. Неабияке значення в наративній канві новели мають родинні стосунки та їхній готично-містичний контекст, для інтерпретації яких й застосуємо апокаліптичну парадигму. Перед тим, як пропустити родинну схему Ашерів через цю парадигму, слід згадати, що, згідно з Одкровенням та його секуляризованою версією, історія людства рухається по колу («створення світу – гріхопадіння – досягнення кінцевої мети через Апокаліпсис»; існує і ще одна модель – «Рай – гріхопадіння – спокутування гріхів – Рай-заново-віднайденний» [4, 167, 169]), яка становить собою «найдовший коловий/кружний маршрут, що долається заради повернення на початок» [6, 183]. Згідно з ще одним варіантом цієї концепції, запропонованим Дж. Мільтоном, гріхопадіння людини відбувається на краще, адже «рай наприкінці шляху буде заслуженим (а від того й ціннішим. – Г. П.), тоді як рай первісний був успадкованим» [цит. за 4, 160]. Отже, фабульна схема новели вказує на своєрідний рух по колу, який реалізується в екстеріорному (будинок Ашерів та його оточення) та інтеріорному (власне родина Ашерів) планах. Єдине, чого на перший погляд бракує так званому ашерівському колу, то це етапу «створення світу» або «первісного Раю». З огляду на західноєвропейську романтичну модель, його й не мало бути (поступово цей етап втрачає свою актуальність і для романтичної людини Америки). Проте він усе ж таки окреслюється автором, хоча й пунктирно, у баладі, яку співає Родерік Ашер. Фреймовий образ дому Ашерів – це певний дороговказ-орієнтир як для читача, так і для наратора. Його змістове наповнення і власне вигляд, стан будинку (і, відповідно, родини) на початку та наприкінці твору істотно різняться. Ще цілісний спочатку (хоча вже з ознаками руйнації) «melancholy House of Usher<...>this mansion of gloom<...>both family and the family mansion» розсипається на «fragments of the «House of Usher» [8, 41, 42, 61] наприкінці. Така еволюція родинно-будинкового простору наближується до «характерно романтичної моделі розвитку по спіралі» [4, 11], згідно з якою «кожен процес починається з неподільного цілого, яке потім розпадається на дрібніші частини, щоб, як наслідок, прийти до високоорганізованого цілого, яке має вищий статус, ніж вихідне, адже ввібрало в себе всі можливі поділу та протиставлення» [там само]. Буди-нок-родина розпадається на окремі частини: Родерік та Мадлен Ашери, фізичне/тілесне та моральне/духовне, хворе й здорове. Присутність у тексті таких бінарних опозицій (принцип апокаліптичного дуалізму) та їх динамічна взаємодія, наслідком якої має стати єднання в метафорично зображеному апокаліптичному шлюбі, визначає сюжетний рух, дає змогу уточнити процес розгортання фабульної схеми новели. Відтак, мікрокосм родини Ашерів поглинається макрокосмом універсальним, стає частиною цілого, але вже вищого ґатунку. В інтеріорному плані шлях і власне підготовка родини Ашерів до переходу на вищий онтологічний щабель зумовлені станом «розколотості та боротьби з собою» [4, 24]. У романтичному варіанті наслідком такої розколотої свідомості стає «криза або духовний зрив (як у випадку з Родеріком Ашером. – Г. П.), за яким слідує прорив до вищого цілого» [там само].