0.19 Передромантичне та романтичне в американському романі другої  (Page 2/6)

Водночас фактично поза увагою залишається правомірне питання про подальший розвиток, трансформацію та творчу адаптацію готичної традиції в багатоманітті творів сучасного американського мейнстриму, що за своїми жанровими та змістовими характеристиками не можуть бути визначені як суто «готичні», а отже, і питання про питому вагу готичної традиції, її місце, функції та ознаки, а також її онтологічний і гносеологічний аспекти в контексті літературного мейнстриму та культурного континууму сьогодення.

У. А. Персі, відомий американський письменник, філософ-антрополог, семіотик – один із тих авторів, у чиїх творах спостерігаємо діалектичну єдність концептуального змісту й актуалізованої у контексті сучасності романтично-готичної традиції. Скажімо, у романі У. Персі «Ланселот» через творчу адаптацію готично-романтичної традиції письменник розкриває низку власних семіотичних і антропологічних концепцій, що посідають важливе місце серед параметрів моделювання дійсності в художньому світі Персі.

Предметом епістемічного аналізу У. Персі в романі «Ланселот» (1977) стає феноменологія моралі й ідентичності в умовах американської дійсності «бурхливих» 1970-х років – доби бунту індивідуалізму й гіпертрофованого прагнення автономності особистості на тлі ерозії моралі та знецінення абсолютів. Відбиттям цієї суспільної практики в семіотично-теологічній світоглядній парадигмі У. Персі зумовлено ідейно-тематичний план роману, в якому домінують типово романтичні теми гріха та саморегульованої ідентичності, зокрема, південної, а також проблематизується співвідношення обох концептів.

Іманентно властива південній літературній традиції тема гріха (як художня реалізація ідеї етичного абсолютизму) в романістиці У. Персі отримує розвиток вперше. Якщо в попередніх творах письменника, незважаючи на очевидну наявність елементу імпліцитного проповідування, етична тематика не фігурує як центральна й підпорядковується екзистенціальному конструкту, то в романі «Ланселот» архетипічне протиборство Добра і Зла в сучасній його інтерпретації буквально піднімається на щит. Цілком закономірно, що художнє моделювання цього традиційного конфлікту відбувається з використанням легендарно-міфологічного матеріалу та архетипів, сем, хронотопів, макабричних й оніричних мотивів зразка передромантизму й Південної готики доби модерну, що дало підстави критикам охарактеризувати роман «Ланселот» як типову південну готику в її найкращих традиціях [4, 248]. Багатопланові алюзії й виразна інтертекстуальність, таким чином, розгортають основний романний конфлікт у багатовимірній перспективі: поняття гріха і праведності переосмислені, обіграні, травестовані в контексті середньовічної артуріани, Південного міфу, голлівудського кіно, готичних хронотопів, романтичних алюзій, що дає змогу підняти широкі пласти культурологічних зіставлень; водночас художні експерименти з символотворенням зумовлюють парафраз і травестування легендарних і романтичних форм з метою пошуку взаємозв’язку ментальностей різних епох.

Історія Ланселота Ендрюса Ламара – це детективна історія-сповідь нащадка південного аристократичного роду й тезки славетного лицаря Круглого Столу Ланселота та відомого англійського єпископа і проповідника XVIІ століття Ланселота Ендрюса, розказана ним у стінах психіатричної лікарні другові й духівнику, мовчазному Персивалю. Власне духовні пошуки Ланселота починаються тоді, як одного дня він випадково дізнається, що дружина зраджує його, і він не батько власної доньки. Приголомшений своїм відкриттям, Ланселот, який до того часу проводив дні за пляшкою перед екраном телевізора, «спав, наче Ріп Ван Вінкль», прокидається від екзистенціальної сплячки та починає розмірковувати про природу гріха, а водночас і про світ абсолютних істин та їх відображення в об’єктивній реальності.