0.4 Семіотика глибини в новелах е. по та г. мелвілла

Поняття глибини можна вважати обов’язковим складником будь-якою типу літературного аналізу, а коли йдеться про дослідження творів романтизму, то й поготів. Глибина пов’язана з внутрішнім, невидимим, таємничим, зрештою – істинним. В широкому розумінні, досліджувати глибину означає вести розмову про романтизм – і навпаки.

Завдання цього дослідження – опрацювавши множинність тексту, відкрити глибину процесу позначення [1, 426] У творах Е. По «Маятник та провалля», «Падіння в Мальстрем», «У смерті життя», «Острів фей» та Г. Мелвілла «Тераса», під семіотичним кутом зору проаналізувати новели, цікаві, на наш погляд, своєю неоднозначністю, невичерпаністю глибинних значень. Це спроба вивести семантику романтичних елементів не з соціально-історичної дійсності США першої половини XIX ст. і не з біографічного матеріалу авторів, а з художнього тексту як літературного феномену.

Сам Е. По прозу ставив нижче поезії, проте перепрочитання його новел слідом за Г. Башляром, П. Рікарду, Р. Бартом, Ц. Тодоровим веде до висновку: якщо поезія Е. По – це висота, то його проза, безсумнівно, – глибина. Недарма творчість цього американського романтика називають спробою художнього дослідження «глибинної осі реальності».

В есе «Новелістика Натаніеля Готорна» Е. По дає ключ до напряму дослідження власного творчого доробку: «Коли прихований смисл проходить під явним десь дуже глибоко, так, щоб не змішуватися з ним, допоки його не викличуть, лише тоді він і доцільний у художній вигадці» [5, 656]. Ц. Тодоров називає Е. По авантюристом, що «досліджує можливості розуму, таємниці художнього творення, секрети білої сторінки» [4, 100]. Ці тези є викликом дослідникові розкрити таємницю – принаймні спробувати наблизитися до її суті, а отже, іти за автором у глибину його творів.

Епіграф до новели «Падіння в Мальстрем» відкриває один із ключових топосів творчості Е. По та Г. Мелвілла – колодязь Демокрита, що метафорично передає глибину діянь Господа, які людина може лише наслідувати, пам’ятаючи про нікчемність власних дій. Літературна творчість романтиків як варіант цього наслідування – це бездонний колодязь. В есе «Про драму» Е. По наголошує на важливості самого процесу пошуку істини, стверджує, що з глибиною пов’язаний саме пошук, а не відповідь: «Глибина найчастіше там, де ми шукаємо істину, а не там, де її знаходимо» [5, 657].

Р. Барт та У. Еко літературний аналіз називають прогулянкою по тексту. Творчість По та Мелвілла видозмінює ландшафт дослідження на заглиблення в різні складові побудови: жанр, форму і найцікавіше – у метафоричність.