0.12 Трансформація концепції «self-reliance» в американській  (Page 3/4)

З підліткового віку життя дівчинки проходить під знаком відчуття власної інакшості, яку вона важко переживає: «The adolescent ego is a hazy thing, amorphous, cloudlike. It wasn’t difficult to pour my identity into different vessels. In a sense, 1 was able to take whatever form was demanded of me. I only wanted to know the dimensions» [2, 434].

Проте Юдженідес виводить вектор індивідуального пошуку ідентичності протагоністки за межі фізичного і проектує його в історичну площину. Келлі вчиться дослухатися до себе і своїх глибинних, наразі не до кінця зрозумілих бажань у той час, як романний наратив розширюється, інтегруючи елементи колективного і національного історичного.

Перед нами розгортається масштабна картина життя «білої» Америки другої половини XX століття. Побут сім’ї Стефанідесів, їхнє прагнення довести стовідсотковість своєї американської сутності, нехай навіть ціною втрати культурної самобутності, суголосні емерсонівському баченню уніфікуючих і нівелюючих імпульсів суспільства: «Society everywhere is in conspiracy against the manhood of everyone of its members. Society is a joint-stock company, in which the members agree, for the better securing of his bread to each shareholder, to surrender the liberty and culture of the eater. The virtue in most request is conformity» [1,21].

Життєвий досвід протагоністки, помножений на колективну пам’ять і формальні знання, стає своєрідним фільтром, крізь який перепускаються її переживання. Важливим чинником у пошуку самості стає усвідомлення дівчинкою своєї фізичної відмінності від ровесників, що врешті-решт приведе до повного зламу патріархальних устоїв її сім’ї. Водночас складність наративної ситуації Келлі зумовлюється постійним тиском культурної асиміляції.

Власне культурно-етнічний чинник дає перший поштовх розвиткові нонконформізму дівчинки. Прийшовши на навчання у престижну приватну школу в передмісті Детройта, Келлі завважує, що існує інше розуміння Америки і американського, аніж те, з яким вона виросла: «Ethnic girls» we were called... Until we came to Baker&Inglis my friends and 1 had always felt completely American. But now the Bracelets’ unturned noses suggested that there was another America to which we could never gain admittance. All of a sudden America wasn’t about hamburgers and hot rods anymore. It was about the Mayflower and the Plymouth Rock. It was about something that had happened for two minutes four hundred years ago, instead of everything that had happened since. Instead of everything that was happening now!» [2, 298–299]. Проте на той час це був тільки неголосний протест, який так і не компенсував для Келлі відчуття меншовартості.

Зв’язок з однією з найдавніших цивілізацій людства, обізнаність зі спадщиною античності, безпосередня причетність до неї не будуть для Келлі основним чинником у досягненні того, що Емерсон вважав «self-reliance». Хоч як це парадоксально, але ним стане знання про власну фізіологічну, а отже, і психоемоційну інакшість. Келлі починає заглиблюватися в себе, у свої переживання, й саме вони домінують у її почасти приреченому світосприйнятті: «І made no lasting conclusions about myself. I know it’s hard to believe but that’s the way it works. The mind self-edits. The mind airbrushes. It’s a different thing to be inside the body than outside. From outside, you look, inspect, compare. From inside there is no comparison... Why should I have thought I was anything other than a girl? Because 1 was attracted to a girl? That happened all the time. It was happening more than ever in 1974. It was becoming a national pastime. My ecstatic intuition about myself was now deeply suppressed. How long 1 would have managed to keep it down was anybody’s guess. But in the end it wasn’t up to me. Big things never are» [2, 387–388].